Записки шахіста

Простора, висока зала стокгольмської ратуші. Тут осінні дощові вечори 1952 року ми граємо останній тур міжзонального турніру — важливого етапу у боротьбі за звання чемпіона світу з шахів. «Як це могло статися, — думав я, — що зараз тут, на найбільшому шаховому святі, всі п'ять перших місць посіли представники Радянського Союзу? Чому такі значні перемоги наших гросмейстерів і майстрів у міжнародних змаганнях? Чому саме в нашій країні в останні роки з'явилося так багато видатних шахістів? І тоді, у момент загального визнання досягнутого успіху народилася думка написати цю книгу. Захотілося поділитися з молодим читачем радощами творчості, прикрощами невдач, розповісти про велике кохання народу нашої країни до служителів шахового мистецтва.