Правда про штрафбати. Як офіцерський штрафбат дійшов до Берліна. 3-е видання Пильцин А.

"У прорив йдуть штрафні батальйони..." Будучи за радянської влади фактично під повною забороною, після падіння СРСР ця тема стала одним із головних козирів антирадянської пропаганди, улюбленим приводом для викриття "проклятого тоталітарного минулого" та політичних спекуляцій неохайних псевдоісториків. Кульмінацією цієї кампанії став показ на державному телебаченні скандального серіалу "Штрафбат" - наскрізь брехливої агітки, яка старанно підводила до думки, що саме "штрафники виграли війну", хоча насправді у 1941-1945 роках. чисельність штрафних частин становила лише 1,24 % від чисельності радянських Збройних сил. Не кажучи вже про те, що далеко не всі, хто воював у штрафбатах, були штрафниками - згідно зі сталінським наказом, постійний командний склад штрафних рот і батальйонів - від взводу і вище - комплектувався "з числа вольових і командирів і політпрацівників, що найбільше відзначилися в боях". Одним із таких офіцерів "постійного складу" був автор цієї книги.